Який вплив на дитину має психологічна атмосфера в родині?
Атмосфера в родині має істотний вплив на психічне та фізичне здоров’я малюка. Тут важливі насамперед доброзичливі стосунки між членами родини. Скандали, суперечки між батьками, різкість та грубість у звертанні старших одне до одного, просто прояви відсутності такту травмують нервову систему дитини, призводять до неврівноваженості, дратівливості та нервозності. До цих же наслідків призводять і непомірне застосування всіляких заборон на кшталт «не чіпай», «не бігай», «не лізь» тощо. Таке авторитарне виховання не сприяє нормальному розвиткові дітей, як і протилежна крайність у випадку «вільного» виховання, коли дитині все дозволяється.
У сім’ї має бути спокійна, не гамірна обстановка, тому що постійний шум, голосні розмови є сильними і шкідливими подразниками для нервової системи малюків. Повернувшись увечері з дитячого садка, дитина сповнена вражень дня. Їй необхідно дати можливість поділитися ними, а потім спокійно погратися та підготуватися до нічного сну.
Як створити стан психологічного комфорту дитини
«Виховання дитини потребує терпіння,
самовідданості та внутрішньої стабільності».
Тіна Грімбірг, спеціаліст із вивчення
психологічних травм дитини.
Найважливішим для психічного здоров’я дитини є психологічний клімат родини, ставлення до дитини у сім’ї.Як же правильно виховувати дитину, щоб вона максимально засвоїла правоназиватися людиною? Не існує готових рецептів та моделей виховання , які можна було б, не змінюючи, «застосувати» до своєї дитини. Індивідуальне ставлення до дітей-це невід’ємне право кожного із батьків. Проте деякі рекомендації не будуть зайвими.
РЕКОМЕНДАЦІЇ
- дозволяйте дитині відмовлятися від дискомфортної діяльності, уникайте практики примусу;
- привчайте доводити розпочату справу до кінця і бачити кінцевій результат своєї діяльності;
- забезпечуйте спокій удома, відмовляйтеся від криків, різких жестів, авторитарних дій, принизливих, недоброзичливих висловлювань;
- створюйте варіативне середовище, давайте дитині змогу вільно рухатися, вибирати для себе бажану справу, а при потребі – побути самій;
- відмовляйтеся від надмірної опіки;
- стимулюйте бажання самостійно проявляти творчість, ініціативу.
У жодному разі не варто допускати:
- примусового залучення дитини до небажаної діяльності;
- голосових подразників, емоційної нестабільності дорослого оточення, різких змін настрою;
- жорстокої регламентації життєдіяльності дитини в сім’ї;
- зловживання оцінним підходом у навчанні і вихованні.
Натомість:
- введіть самостійність у розряд вищих особистісних цінностей;
- навчіться розпитувати, вислуховувати дитину;
- розвивайте у себе і дитини почуття гумору, вміння посміятися з себе самого.