Правова освіта дошкільників

http://www.youtube.com/watch?v=zY8FA5sCR7c

Мета освітньої роботи з правової освіченості дошкільників – дати дітям початкові знання про норми поведінки, формувати навички їх дотримання, відповідного ставлення до правомірних дій, вчинків, а також до правопорушень, злочинів, шкідливих звичок та інших проявів антигромадської поведінки, виховувати повагу до батьків, вихователів, ровесників, людей похилого віку, знайомити з правилами бережливого ставлення до природи, своїх речей, предметів побуту тощо. Для досягнення вказаної мети правовиховна робота з дошкільниками передбачає розв’язання цілого ряду завдань.

Пізнавальні завдання:

формувати у дошкільників:

розуміння цінності людської особистості, цінності життя і здоров'я людей;

уявлення про нашу державу, її закони, права та обов’язки людей, правила і норми їхнього співжиття в соціумі;

правову свідомість, уміння діяти відповідно до закону;

повагу до таких цінностей, як свобода, рівність, справедливість; утверджувати гуманістичну мораль;

адекватну самооцінку як регулятор її моральної поведінки, що становить основу таких почуттів, як обов’язок, відповідальність, сором, провина, совість;

усвідомлення своєї залежності від представників старшого покоління;

розуміння обов’язків щодо молодших, уважно й турботливо ставитися до них, опікувати їх, допомагати їм, виявляти правдивість, чесність у стосунках із молодшими, справедливість в оцінці їхньої поведінки;

навички безпечної поведінки при агресивному поводженні однолітків або дорослих, уміння швидко звертатися по допомогу у критичній ситуації.

Розвивальні завдання:

розвивати у дітей:

критичне, логічне мислення, вдумливість;

вміння оцінювати ситуації морально-правового змісту;

вміння запобігати виникненню конфліктів, долати їх;

висловлювати та відстоювати свою точку зору; аналізувати власну позицію та враховувати думку інших;

почуття відповідальності за свої дії;

вміння співвідносити свої домагання з можливостями; орієнтуватися в своїх чеснотах і вадах;

вміння захищати молодших від несправедливості, грубощів, зухвальства;

відчуття захисту, підтримки, життєвої опори, які дають батьки, бережливо і вдячно цим користуватися.

Виховні завдання:

виховувати у дошкільників:

пошану до законів України;

уміння дотримуватися правових обов’язків та користуватися своїми правами;

почуття гордості за себе, за свою індивідуальність, гідність, впевненість у своїх можливостях;

шанобливе ставлення до рідних, знайомих, відчувати межу припустимої поведінки;

почуття приязні, щирості, жалю, відповідальності, безкорисливості, вдячності, любові у взаєминах з іншими;

почуття відповідальності за доручену справу, результат якої важливий для навколишніх;

готовність радіти успіху ровесника, розділяти його засмучення, допомагати в разі необхідності;

негативне ставлення до будь-яких форм насильства;

бажання виконувати правила співжиття у сім'ї; розрізняти обов’язки і поважати права кожного члена сім'ї, сумлінно виконувати власні обов’язки.

Враховуючи вікові особливості дошкільників з дітьми необхідно спілкуватись зрозумілою для них мовою та виходити з таких принципів:

зв’язку правового виховання з практичними життєвими ситуаціями;

зміст інформації повинен відповідати віковому рівню життєвого досвіду, світогляду, особливостям психічних процесів (пам'ять, увага, мислення, сприймання);

поєднання колективного та індивідуального підходів;

єдності правового і морального виховання;

логічної послідовності правового виховання: від одержання знань про норми, до засвоєння їх на практиці, і надалі до формування усвідомленої установки щодо необхідності дотримання їх кожною людиною;

пріоритету ігрових методів правового навчання та виховання з метою активізації інтересу до засвоєння норм проживання у суспільстві;

інтеграція різних видів дитячої діяльності;

цілеспрямоване використання народознавчого матеріалу та художніх творів;

поступове підведення дітей до самостійних висновків та узагальнень.

З формуванням у дітей уявлень про добро і зло, права й обов’язки, правду і неправду, чесність, честь тісно пов’язані відповідні моральні почуття. Протягом дошкільного дитинства розвиваються такі внутрішні моральні якості:

почуття власної гідності. Дитина відчуває гордість за добре виконану роботу, гідний вчинок, свою поведінку загалом;

почуття сорому, що проявляється у ніяковості, яку дитина відчуває від невдалого вчинку, власної провини – спочатку під впливом зауважень дорослого («Як тобі не соромно!»), а в старшому дошкільному віці воно поєднується з почуттям власної гідності і стає стійким («Погано чинити не слід не тому, що покарають, а тому, що соромно»). Дитині також соромно, коли принижують її гідність. Щоб уникнути сорому, докорів дорослих, вона може утриматися від учинків, які викликатимуть осуд;

почуття обов'язку, що проявляється у формі емоційних станів, розвиваючись у діапазоні від задоволення, яке 3–4-річна дитина відчуває при схваленні дорослим її поведінки, до радості за добрий вчинок, допомогу товаришеві, виконане доручення (у 5–6 років). Як стверджують дослідники, у 6–7-літніх дітей почуття обов'язку є мотивом їхніх учинків, переживається глибоко, стає стійким. Це почуття впливає на поведінку, спонукає до вияву турботи про товаришів, чуйності, симпатії, відповідальності, сприяє подоланню егоїстичних тенденцій у поведінці.

Як відомо, права не існують без обов’язків. Діалектичний взаємозв'язок прав і обов’язків – головна суть виховання правосвідомості. Що ж таке обов’язок у дитячому розумінні? Обов’язок – це те, що діти повинні робити, щоб бути корисним собі та навколишнім. Дітям необхідно дати поняття про такі обов’язки:

дотримуватися правил поведінки в дошкільному закладі, в родині, у громадських місцях;

слухатися батьків, любити й шанувати всіх членів сім'ї;

не ображати молодших і допомагати старшим;

шанувати державні символи України;

берегти й охороняти природу;

старанно вчитися;

дотримуватися правил безпеки життя;

дбати про власне здоров'я, дотримуватися правил особистої гігієни, не користуватися забороненими предметами;

підтримувати порядок у своїй кімнаті.

Форми, методи і засоби морально-правової роботи з дітьми

Як відомо, провідним видом діяльності для дитини є ігрова діяльність. Практика показує, що гра – та чарівна паличка, яка перетворює процес навчання на цікаву, захоплюючу пригоду. Гра орієнтує малюка в соціальній дійсності, виховує в нього прагнення до суспільно значущої і суспільно оцінюваної діяльності. Грі дітей треба приділяти велику увагу і тому, що в ній формується характер, вольові якості, відбувається «навчання життю» за певними правилами. Інакше кажучи, у грі діти регламентують свою поведінку за допомогою правил. Вони поводяться природно та невимушено. У грі виховується позитивна самооцінка та формується на її підставі «Я»-концепція. Використовуючи різноманітні ігрові вправи, діти набагато легше засвоюють матеріал, працюють із більшим зацікавленням. У плані виховної роботи з дошкільниками доцільно проводити:

ігри-вправи на актуалізацію «Я»;

ігри-вправи, в яких дітям пропонується розв’язати ситуації з певним морально-правовим змістом;

дидактичні ігри, наприклад, «Порівняй героїв казок», «Яке право порушено», «Що добре, а що погано», «Східці правди (доброти, ввічливості)» та інші;

ігри-стратегії та сюжетно-рольові ігри.

Необхідно зазначити, що процес усвідомлення дитиною себе як реально діючої особи перебуває під сильним впливом так званого ідеального самообразу. Він формується на ранніх етапах розвитку особистості в умовах позитивних емоційних контактів дитини з близькими дорослими, а також внаслідок ототожнення себе з героями казок, оповідань – носіями високих моральних якостей. Тому необхідно широко звертатися до творів художньої літератури та усної народної творчості. Завдяки вмілому педагогічному керівництву можна спрямувати емоційне сприймання дошкільниками художніх творів у русло моральної та правовиховної освіти. Особливого визнання серед педагогів здобула, звичайно, казка як доступний і впливовий жанр народної творчості. Казкові сюжети, побудовані на протиставленні добра і зла, їх боротьбі, містять яскраві приклади гуманної та антигуманної поведінки. Засуджуючи зло, викриваючи жорстокість, казки переконують у необхідності взаємин на засадах добра і гуманізму. Тому пропонується читання творів художньої літератури, зокрема, казок із подальшим їх обговоренням. Доцільно проводити літературні ігри, які можуть бути як складовою частиною занять з художньої літератури, так і проводитися окремо як мовленнєві заняття на літературному матеріалі. У них може брати участь невелика група дітей, щоб кожна дитина мала можливість проявити свою ініціативу. Наведемо кілька пропозицій щодо таких занять:

намалювати словесний портрет дійових осіб;

придумати інше закінчення казки;

придумати сюжет, коли казкові герої змінюють свою поведінку, і їхні вчинки вже не завдають болю, кривди, зневаги іншим;

ввести в казковий сюжет нового героя;

уявити себе на місці того чи іншого персонажа, передати його стан, почуття тощо.

Із старшими дошкільниками проводяться морально-етичні бесіди на такі теми: «Правила доброти», «Наші обов’язки», «Як я можу допомогти батькам», «Правила чесності», «Добрі та погані вчинки» та інші. Цікавим є метод використання умовних знаків «Права дитини».

Як відомо, діти дуже люблять розваги. Розвага проводиться з метою узагальнення всього, чому діти навчилися. Добираючи їх, педагогам потрібно застосовувати матеріал, що має і правовиховну цінність. Пісеньки, вірші, сценки ненав’язливо, образно вчать, що соромно лінуватися, бути нечупарою, ображати менших і слабших, казати неправду і т.д. Але треба наголосити, що без попередньої роботи педагога дітвора тільки сміється з «героїв» творів, не роблячи для себе ніяких висновків. Отже, слід посилити емоційні акценти бесід – адже діти сприймають світ передусім серцем, почуттями, а вже потім розумом. Тому маємо про негативне завжди говорити з відразою, огидою, гнівом, презирством, а про позитивне – захоплено, зі щирою повагою.

У правовиховній роботі з дітьми доцільно також використовувати засоби театру. Як зазначають психологи, використання театру та елементів театралізованих дій розширює владу свідомості над емоційно-інстинктивною сферою людини. Мистецтво театру впливає не тільки на свідомість актора та глядача, а й на глибинні психічні процеси. Дитина не усвідомлює того глибинного сліду, який залишає в її душі знайомство з театральною виставою, участь у драматизаціях або театралізованих діях, а дорослий бачить «відгуки» благодійного впливу мистецтва в поведінці, мовленні, жестах вихованця.

Треба зауважити, що формування у дитини дошкільного віку свідомої безпечної поведінки та найпростіших правових знань базується на прикладах поведінки дорослих. Тому педагогам дошкільних закладів потрібно не лише враховувати це самим, а й особливу увагу приділяти роботі з батьками.

Як відомо, провідну роль у вихованні дітей відіграє сім'я. Це – перший осередок виховання людяності, національної свідомості, патріотизму й демократизму. Тут прищеплюють дітям здорові норми та навички культурної поведінки, вчать шанувати рідну мову, національні звичаї і традиції, готують до життя. Саме родина закладає підґрунтя вихованості, особлива міцність якого пояснюється тим, що базується воно на любові між батьками і дітьми та теплі кревних взаємин. Тому, як зазначалося у виступах на ІІ Всеукраїнському з'їзді працівників освіти, турботою освітянської громадськості повинно стати суттєве підвищення педагогічної культури в суспільстві й у кожній сім'ї зокрема. Поки що ми спостерігаємо, що в багатьох сім'ях основний педагогічний арсенал у ставленні до дітей складається лише із власного дитячого досвіду нинішніх батьків. Далеко не завжди у сім'ях пошановують права дитини, сприяють вихованню вільної, самостійної, відповідальної і демократично орієнтованої особистості. Тому нагальним завданням є започаткування своєрідного педагогічного всеобучу батьків.

Головне у співпраці з кожною сім'єю – допомогти батькам зрозуміти і сприйняти сучасні гуманістичні ідеї та орієнтири, які ґрунтуються на повазі до особистості дитини, турботі про її всебічний розвиток. Ігнорування суб’єктивного досвіду дитини призводить до виникнення проблем у вихованні та труднощів у навчанні.

Коли порушуються права дитини?

Коли немає безпеки для її життя та здоров'я.

Коли її потреби ігноруються.

Коли не задовольняються її основні потреби.

Коли щодо дитини спостерігаються випадки насильства або приниження.

Коли порушується недоторканність дитини.

Коли завдається шкода здоров'ю дитини.

Коли дитину ізолюють.

Коли вона не має права голосу у процесі прийняття важливого для сім'ї рішення.

Коли вона не може вільно висловлювати свої думки і почуття.

Коли її використовують у конфліктних ситуаціях з родичами.

Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.

Коли навіюють страх за допомогою жестів, поглядів, погроз фізичного покарання.

Коли дитину залякують, використовуючи при цьому суспільні установи (міліцію, церкву, спецшколу, колонію, лікарню).

Коли порушують статеву недоторканість дитини.

Коли контролюють її доступ до спілкування з ровесниками, дорослими, родичами, одним із батьків, якщо на це нема рішення суду.

Коли використовують дитину, як засіб економічного торгу під час розлучень, поділу майна.

Коли дитині не надається право робити помилки.

Діти, права яких порушуються, часто стають соціально і психологічно дезадаптованими.

Оскільки перші уроки стосунків із навколишнім світом дитина дістає в батьківському домі, через недостатність життєвого досвіду все, що вона тут спостерігає, сприймається нею як норма, як модель людських взаємин, еталон для власної поведінки. Батьки повинні зрозуміти, що не можна вимагати від дитини виконання будь-якого правила, якщо дорослі самі не завжди ним керуються. Тому перед педагогами дошкільних закладів постає завдання – зацікавити батьків перспективою подальшого розвитку дітей, зробити батьків своїми однодумцями. При цьому роботу з батьками потрібно спрямовувати на формування правового світогляду батьків та на активізацію їхньої уваги й підвищення інтересу до проблем захисту прав та гідності дітей. Родина і дитячий садок повинні гармонійно співдіяти на основі взаємної поваги і підтримки, дотримання прав та виконання обов’язків обох партнерів як однодумців.

Роз’яснюючи батькам важливість і норми морально-правового виховання дитини, потрібно постійно проводити просвітницьку роботу з батьками, яка включає:

ознайомлення з положеннями Конвенції ООН про права дитини, із Законом України «Про охорону дитинства»;

оформлення спеціальних стендів;

організація виступів фахівців;

відвідання дітей удома з метою вивчення соціально-педагогічних умов родинного виховання, ставлення батьків до своєї дитини, її емоційне самопочуття вдома;

анкетування батьків;

залучення батьків до підготовки та проведення свят, розваг, виставок малюнків;

організація зустрічей та бесід із батьками, чиї професії покликані захищати права та безпеку в суспільстві;

проведення батьківських зборів, індивідуальних бесід на тему морально-правового виховання дітей та дотримання прав дитини в сім'ї.

Твої права

1. Діти світу повинні знати про свої права.

Ми живемо в людській спільноті. Правила, які керують стосунками між людьми. Історія прав людини. Що захищає твої права: ООН, Декларація, Конвенція. Закон – орієнтир у вчинках людей. Конституція. Розмежування дозволеного і недозволеного.

2. Всі діти є рівні у правах.

„Ми різні - ми рівні“. Унікальність людини. Право на життя: виживання і здоровий розвиток. Культура різних народів – загальнолюдська цінність.

3. Всі діти світу мають право на ім’я, сімейні зв’язки, громадянство.

Що в імені твоєму. Історія родини. Чи знаєш ти свій родовід. Права, які зберігають індивідуальність. Громадянство – зв’язок людини і держави. Ти – громадянин України.

4. Всі діти мають право на батьківську любов, гідне ставлення і повагу до своєї особистості.

Що таке гідність. Повага повинна бути взаємною. Право на таємницю.

5. Всі діти мають право на повноцінне харчування і надійне житло.

Право, без якого неможливе життя. Що означає повноцінне харчування. Всесвітній характер харчової проблеми. Право на житло в Україні. "Мій дім – моя фортеця". Житло різних народів. Збудуй свій дім.

6. Всі діти мають право на безпечне життя поряд з батьками.

Право на безпечне життя. Викрадання дітей – важкий злочин. Як зробити своє життя та життя своїх близьких безпечним. Азбука безпеки. Хто захистить ігри небезпеці.

7. Всі діти мають право брати участь в діяльності дитячих організацій.

Дитячі організації – засіб для вільного спілкування. Мета та завдання дитячих об’єднань. Історичні традиції та сьогодення молодіжних організацій в Україні. "Ми – барвінчата". Шкільні асоціації(волонтери, лідери тощо)

8. Всі діти мають право відпочити, пограти, повеселитися.

Відпочинок – це важливо. Конституція України про право на відпочинок. Відпочинок буває різний. Свята українського народу. Ігри: рухливі, дидактичні, розвиваючі.

9. Всі діти мають право ходити до .школи і розвивати свої здібності.

Для чого потрібна школа. Що таке освіта. Зміст і завдання освіти. Гуртки. Хто в школі головний. Які бувають школи.

10. Всі діти мають право отримувати інформацію і вільно висловлювати свою думку.

Що таке інформація. З яких джерел можна отримувати інформацію. Яка дитина здатна формулювати власні думки. "Слово – не горобець..."

11. Діти, які мають фізичні та інші недоліки, мають право на особливу увагу і піклування.

Хворі діти – біль людства. Хвора дитина потребує твоєї допомоги. "Я – чарівник". Співчуття до хворої дитини – набуття людства. Обов’язки держави по відношенню до дітей з фізичними та іншими недоліками.

12. Всі діти світу мають право на першочергову і якісну медичну допомогу.

Чому діти частіше потребують лікарської допомоги. Здоров’я дітей – скарб держави. Чи завжди здійснюється право на здорове життя. Здоровий спосіб життя. Козацьке виховання. Загартовування.

13. Закони всіх держав повинні захищати дітей від жорстокості та насильства.

Від чого треба захищати дітей. Закон держави – найкращий захист. Як держава карає за жорстокість.

14. Діти-біженці потребують особливої допомоги та піклування.

Хто такі біженці. Війна – джерело дитячих страждань. Кривава географія, або звідки беруться біженці. Твоє ставлення до біженців. Хто і як допомагає біженцям.

15. Всі діти повинні бути захищені від непосильної фізичної праці.

Виховання працею – традиція українців. Доручення в сім’ї. Посильна і непосильна праця: як розрізнити? Чому держава забороняє примусово залучати дитину до праці. Обмеження щодо праці неповнолітніх в законах України.

16. Держава виявляє особливу увагу до дитини, яка знаходиться у конфлікті із законом.

Правопорушення – причина і прояв конфлікту з законом. Чому з’являються діти-правопорушники. Програма "Діти України" – шлях до зменшення кількості правопорушень. Нерозривність прав та обов’язків. Головна мета держави – не кара, а виховання і захист.

17. Як стати корисним і відповідальним громадянином України.


Держава захищає мої права, що я можу зробити для держави. Діти можуть стати зразком толерантності; поваги до інших людей. Як приємно жити за принципом: "Мої здібності і розум – на допомогу іншим людям".

Кiлькiсть переглядiв: 794